Рекомендація
щодо мінімального віку для приймання на роботу
N 146
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці і зібралася 6 червня 1973 року на свою 58-му сесію,
визнаючи, що ефективне скасування дитячої праці і поступове
підвищення мінімального віку для приймання на роботу є лише одним
з аспектів захисту та підтримки інтересів дітей та підлітків,
беручи до уваги заінтересованість усієї системи Організації
Об'єднаних Націй у такому захисті та підтримці,
ухваливши Конвенцію 1973 року про мінімальний вік
( 993_054 ),
бажаючи визначити деякі додаткові елементи політики, які
належать до сфери компетенції Міжнародної організації праці,
постановивши ухвалити ряд пропозицій про мінімальний вік для
приймання на роботу, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації, що
доповнює Конвенцію 1973 року про мінімальний вік,
ухвалює цього двадцять шостого дня червня місяця тисяча
дев'ятсот сімдесят третього року нижченаведену рекомендацію, яка
може називатися Рекомендацією 1973 року щодо мінімального віку:
I. Національна політика
1. Для забезпечення успіху національної політики, визначеної
в статті 1 Конвенції 1973 року про мінімальний вік, слід приділяти
першочергову увагу планам і заходам по задоволенню потреб дітей і
молоді в межах національної політики і національних програм
розвитку, а також поступовому розширенню взаємопов'язаних заходів,
необхідних для забезпечення дітям і підліткам якнайкращих умов для
фізичного та розумового розвитку.
2. У цьому зв'язку особлива увага повинна приділятися таким
аспектам планування і політики, як:
a) тверде національне зобов'язання прагнути до забезпечення
повної зайнятості згідно з Конвенцією ( 993_062 ) і Рекомендацією
1964 року про політику в галузі зайнятості ( 993_246 ) і вживати
заходів, спрямованих на розвиток сільських та міських районів,
орієнтуючись на забезпечення зайнятості;
b) поступове розширення сфери дії економічних та соціальних
заходів з метою полегшення становища бідняків, де б вони не
існували, і забезпечення таких доходів і життєвого рівня сімей,
завдяки яким відпала б необхідність у залученні дітей до
економічної діяльності;
c) розробка і поступове розширення без будь-якої
дискримінації заходів по соціальному забезпеченню та
культурно-побутовому обслуговуванню сімей з метою забезпечення
утримання дітей, включаючи допомоги на дітей;
d) створення і поступове розширення належних можливостей для
освіти і професійної орієнтації та підготовки, що відповідають за
формою та змістом потребам заінтересованих в цьому дітей та
підлітків;
e) створення і поступове розширення відповідних можливостей
для захисту і культурно-побутового обслуговування дітей та
підлітків, в тому числі робочої молоді, а також для сприяння
їхньому розвитку.
3. В разі необхідності слід особливо враховувати потреби
дітей та підлітків, які або не мають сім'ї, або живуть окремо від
сім'ї, а також потреби дітей та підлітків мігрантів, які живуть і
переїжджають разом зі своїми сім'ями. До числа заходів, що
вживаються з цією метою, слід віднести надання стипендій і
забезпечення професійної підготовки.
4. Слід вимагати і вживати дійових заходів по забезпеченню
того, щоб діти та підлітки проходили повну шкільну програму або
брали участь у затверджених програмах професійної орієнтації або
підготовки до досягнення віку, який принаймні дорівнює віку
приймання на роботу, встановленому згідно зі статтею 2 Конвенції
1973 року про мінімальний вік.
5. 1) Слід розглянути можливість вжиття таких заходів, як
попередня підготовка, не пов'язана з будь-якими небезпеками, до
такої роботи за наймом або іншої роботи, щодо якої мінімальний
вік, приписаний згідно зі статтею 3 Конвенції 1973 року про
мінімальний вік, вищий за вік для завершення обов'язкової повної
шкільної освіти.
2) Аналогічні заходи повинні передбачатись для тих випадків,
коли професійні вимоги для певного заняття передбачають більш
високий мінімальний вік для приймання на роботу, ніж встановлений
вік для завершення обов'язкової повної шкільної освіти.
II. Мінімальний вік
6. Мінімальний вік повинен встановлюватись на одному і, тому
ж рівні для всіх галузей економічної діяльності.
7. 1) Члени Організації повинні поставити собі за мету
послідовне підвищення до шістнадцяти років мінімального віку для
приймання на роботу за наймом та на інші роботи, визначені згідно
зі статтею 2 Конвенції 1973 року про мінімальний вік.
2) Там, де мінімальний вік для приймання на роботу за наймом
та інші роботи, охоплені статтею 2 Конвенції 1973 року про
мінімальний вік, усе ще нижчий за п'ятнадцять років, слід вживати
термінових заходів для доведення його до цього рівня.
8. Там, де неможливо негайно встановити мінімальний вік для
всіх видів робіт в сільському господарстві і суміжних видах
діяльності в сільських районах, мінімальний вік має бути
встановлений принаймні для роботи на плантаціях та на інших
сільськогосподарських підприємствах, згаданих в пункті 3 статті 5
Конвенції 1973 року про мінімальний вік.
III. Небезпечні види роботи за наймом або іншої роботи
9. Там, де мінімальний вік для приймання на такі види роботи
за наймом або іншої роботи, які можуть зашкодити здоров'ю, безпеці
або моральності підлітків, усе ще нижчий за вісімнадцять років,
слід вживати термінових заходів для доведення його до цього рівня.
10. 1) При визначенні видів роботи за наймом або іншої
роботи, до яких застосовуються положення статті 3 Конвенції 1973
року про мінімальний вік, слід повністю враховувати відповідні
міжнародні трудові норми, як, наприклад, норми, які стосуються
небезпечних речовин, агентів або процесів (включаючи іонізуючу
радіацію), підняття ваги та підземних робіт.
2) Перелік цих видів роботи за наймом або іншої роботи
повинен періодично вивчатися і, у разі необхідності,
переглядатися, особливо в світлі прогресу наукових і технічних
знань.
11. Там, де з урахуванням статті 5 Конвенції 1973 року про
мінімальний вік, мінімальний вік не встановлюється для деяких
галузей економічної діяльності або типів підприємств, відповідні
положення про мінімальний вік повинні застосовуватися в них до тих
видів роботи за наймом або іншої роботи, котрі є небезпечними для
підлітків.
IV. Умови праці
12.1) Слід вживати заходів для забезпечення того, щоб був
досягнутий і зберігався задовільний рівень умов, в яких працюють
за наймом або інакше діти і підлітки молодші за вісімнадцять
років. Ці умови повинні суворо контролюватись.
2) Слід також вживати заходів для збереження і контролю умов,
в яких діти та підлітки проходять програми професійної орієнтації
та підготовки на підприємствах, в навчальних закладах і школах
професійно-технічної підготовки, а також заходи для розробки норм
з метою захисту і розвитку таких дітей і підлітків.
13. 1) У зв'язку із застосуванням положень попереднього
параграфа, а також для втілення в життя положень пункту 3 статті 7
Конвенції 1973 року про мінімальний вік, особлива увага повинна
приділятися:
a) наданню справедливої оплати праці та її захисту з
урахуванням принципу рівної оплати за рівну працю;
b) суворому обмеженню тривалості робочого дня і робочого
тижня і забороні понаднормової роботи з тим, щоб залишалось
достатньо часу для освіти і підготовки (включаючи час для
підготовки домашніх завдань), для відпочинку протягом дня і для
розваг;
c) наданню без будь-яких винятків, окрім дійсно надзвичайних
випадків, безперервного періоду нічного відпочинку тривалістю не
менш дванадцяти годин, а також звичайних днів щотижневого
відпочинку;
d) наданню щорічної оплачуваної відпустки мінімальною
тривалістю в чотири тижні, і у всякому разі не коротшої, ніж
тривалість відпустки, яка надається дорослим;
e) захисту за допомогою системи соціального забезпечення,
включаючи системи допомоги у зв'язку з нещасними випадками на
виробництві, допомог по медичному обслуговуванню і у зв'язку з
хворобою, якими б не були умови праці за наймом або іншої роботи;
f) підтриманню задовільних норм у галузі техніки безпеки,
гігієни праці і відповідного навчання та контролю.
2) Пункт 1 цього параграфа застосовується до молодих моряків
тією мірою, в якій питання, котрі тут розглядаються, не
передбачені міжнародними конвенціями і рекомендаціями, що
стосуються специфічних умов праці моряків.
V. Застосування
14. 1) Заходи по забезпеченню ефективного застосування
Конвенції 1973 року про мінімальний вік і цієї Рекомендації
повинні включати:
a) зміцнення, в разі потреби, системи інспекції праці і
суміжних служб, наприклад, шляхом спеціальної підготовки
інструкторів для виявлення випадків зловживань під час роботи за
наймом або іншої роботи дітей та підлітків і для виправлення таких
зловживань;
b) зміцнення служб по покращанню та інспекції підготовки на
підприємствах.
2) Слід звернути особливу увагу на роль, яку можуть
відігравати інспектори у наданні інформації і консультацій щодо
ефективних методів дотримання відповідних положень, а також у
забезпеченні втілення їх у життя.
3) Служби інспекції праці та інспекції підготовки на
підприємствах повинні тісно координувати свою роботу в інтересах
забезпечення найбільшої економічної ефективності, і служби
регулювання питань праці повинні, як правило, працювати у тісному
співробітництві зі службами, що відповідають за освіту, професійну
підготовку, культурно-побутове обслуговування та орієнтацію дітей
та підлітків.
15. Особливу увагу належить приділяти:
a) застосуванню положень про небезпечні види роботи за наймом
або іншої роботи;
b) тією мірою, якою освіта або професійна підготовка є
обов'язковими, запобіганню роботі за наймом або іншої роботи дітей
і підлітків у години навчальних занять.
16. Для полегшення перевірки віку слід вживати наступних
заходів:
a) державні органи влади повинні підтримувати ефективну
систему реєстрації народжень, котра має включати видачу свідоцтв
про народження;
b) від роботодавців слід вимагати, щоб вони вели і надавали
компетентним органам влади реєстри або інші документи із
зазначенням прізвища і віку або дати народження, належним чином
завірені, якщо це можливо, не тільки щодо дітей і підлітків, які у
них працюють, але також щодо тих осіб, які проходять на їхніх
підприємствах програму професійної орієнтації або підготовки;
c) дітям та підліткам, які працюють на вулицях, у вуличних
кіосках, у громадських місцях, за професіями, що вимагають
переїзду з місця на місце або в інших умовах, за яких перевірка
записів роботодавців неможлива, повинні видаватися дозволи або
інші документи, які вказують на можливість використання їх на
таких роботах.
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1997 р.