ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 5965/6/16-125 від 14.09.2001
Про оподаткування податком на додану вартість
Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо
правомірності проведення після 1 квітня 2001 року операцій з
переведення боргу і повідомляє наступне.
Главою 17 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) передбачена
можливість переводу боргу та надано сторонам право самостійного
визначення його необхідності. Відповідно до ст. 201 цього Кодексу
перевід боргу здійснюється лише за згодою кредитора. Як зазначено
у роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 14.12.93 р.
N 01-6/1301 ( v1301800-93 ) "Про деякі питання уступки вимог та
переводу боргу", боржник не має права на перевід боргу без згоди
кредитора, оскільки це означало б односторонню зміну умов
договору. Якщо ж кредитор згоден на перевід боргу іншій особі, між
первісним боржником і новим боржником укладається угода в простій
письмовій формі і новий боржник вправі висувати проти вимоги
кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором
та первісним боржником.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 14 Указу Президента
України від 04.03.98 р. N 167/98 ( 167/98 ) "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" під час проведення розрахунків, у
тому числі за експортними та імпортними операціями, не допускалася
уступка та переведення боргу незалежно від наявності угод чи
фінансових зобов'язань між резидентами, а також між резидентами та
нерезидентами. Пунктом 19.2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими
фондами" ( 2181-14 ) встановлено, що у зв'язку з набранням ним
чинності припиняється дія Указу з дня набрання чинності
відповідними статтями.
Норми п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими
фондами" встановлюють персональну відповідальність у формі
заборони будь-якої уступки податкового зобов'язання або
податкового боргу платників податків третім особам, а також
уступки контролюючим органом права вимоги податкового боргу
платника податків іншими особами. Положення цього пункту не
поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного
погашення податкових зобов'язань платника податків виступають інші
особи, якщо таке право передбачено вказаним Законом або іншими
законами з питань оподаткування.
В цьому Законі ( 2181-14 ) відсутні норми, що прямо
забороняють уступку вимоги та перевід боргу, крім п. 7.5 ст. 7,
який забороняє уступку податкового зобов'язання або податкового
боргу платника податку третім особам, а також уступку контролюючим
органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим
особам.
Відповідною нормою можливо вважати тільки ту норму, що
забороняє уступку податкового зобов'язання або податкового боргу
платника податку третім особам, а також уступку контролюючим
органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим
особам.
Виходячи з викладеного, операції банку з факторингу валютних
цінностей та його винагорода за здійснення таких операцій не є
об'єктом оподаткування податком на додану вартість, крім випадків,
передбачених п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими
фондами" ( 2181-14 ), тобто такі операції не можуть стосуватися
боргу по податкових зобов'язаннях та податковому боргу.
Проте необхідно зауважити, що використання зазначеної схеми
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності призведе до
порушення резидентом-експортером вимог ст. 1 Закону України від
23.09.94 р. N 185 ( 185/94-ВР ) "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті", оскільки валютна виручка не
надійде на рахунок резидента в уповноваженому банку.
Заступник Голови Г.Оперенко
"Бизнес",
N 8, 25 лютого 2002 р.